Жити разом лише заради дітей — це повільно та методично ламати їхнє життя.
Спостерігання крику, скандалів та побиття – стає для них набутим способом побудови стосунків. Нормою.
Коли подорослішають, виявиться, що люди, які мають подібні характеристики, притягують.
Вони шукатимуть собі схожого партнера, ставши дорослими. Партнера згодного будувати стосунки саме так.
Побої стають ниточкою. Знайомим. Бити свого партнера можна. Адже рідні мама і тато робили так.
Алкоголізм – виходом агресії. Наркотики туди ж.
Життя на пороховій бочці з брехнею «синочок, все нормально, у мами з татом все добре» породжує недовіру дитини до своїх відчуттів.
Коли малюк відчуває щось не те, але переконує себе спиратися на слова дорослих. Далі на їхні бажання, потреби і те, що для нього добре на думку інших.
Дитина вчиться жити нещасним. Як улюблені мама та тато, втомлені, долають огиду до партнера, вдаючи, що і в їх житті все нормально.
Не живіть заради дітей.
Живіть заради себе!
Щасливі та вільні тато і мама вирощують щасливих та вільних дітей. Дітей зі здоровими бажаннями, які відчувають те, що їм хочеться та вчиняють так, як мріється.
Не зручних… Просто щасливих.
