✏ Жалітися на партнера. Сідати і розповідати який поганий другий з батьків. Сюди ж як він погано вчинив по відношенню до вас. Як він вас ображає, принижує. Дитина в такі моменти відчуває себе поганою, має обирати чи тата чи маму. Ламається надвоє. Це непосильно для дитини. Може дисоціюватись (тілесно залишатись на стільчику, а думками бути десь там) від болю і тяжкості.
✏ Розповідати про своє сексуальне життя. Особливо в деталях та фарбах. Показувати як мама класно вміє татові робити мінєт і демонструвати навички доні на банані. Просити повторити. Розповідати про коханців – в захваті описувати особливості минулих статевих актів тощо. Це є емоційне запрошення дитини до батьківського ліжка.
✏ Запрошувати дитину у ваш статевий акт. Сподіваюсь тут зрозуміло.
✏ Використовувати дитину як психолога. Саджати і годинами жалітись на своє життя. Особливо боляче дитині буде слухати про те яка мама/ тато поганий, товстий, тупий. Вона все це примірятиме на себе, бо в ній 50% тата, 50% мами.
✏ Відправляти дитину до батьків які з вас знущались в дитинстві. 99,9% що при зустрічі з дискормфортною обтяжуючою поведінкою дитини вони повторюватимуть свої дії з минулого. Кричатимуть, обзиватимуть, принижуватимуть. Це впливатиме на самооцінку дитини, образ себе, свого я, дитина відчуватиме приниження, жах тощо.
✏ Ходити голими по квартирі поруч з дітьми. Так, в німців є сауна і то традиція ходити туди голяка. Але вдома вони ходять в одязі, поважаючи психіку дітей та їх кордони. Десь з 3-4 років одягаємо домашній одяг і ходимо в ньому при дітях. Якщо ні – це впливатиме на особисті кордони ваших дітей і додасть складнощів в їх майбутньому сексуальному житті.
✏ Дозволяти партнеру гладити дитину за попу, груди, торкатись її інтимних місць. Якщо пʼяний тато то робить при дружині по відношенню до доньки, а вона не зупиняє – то вона підтримує чоловіка а не захищає дитину. Це є інцестуозна поведінка. Впливатиме на подальше сексуальне життя дитини.
✏ Займатися сексом в одній кімнаті з дитиною. Для цього є ще кухня, ванна, коридор і багато варіантів для тих хто не бажає травмувати психіку дитини. Ви точно не тихесенько, бо гупає ліжко, ви рухаєтесь, стогнете (навіть якщо вам здається що ні). Діти розповідають психологам про такі спогади. І це також впливає на сексуальне життя дитини в подальшому – додає складнощів та огиди.
✏ Кричати на дитину. Ні, вона не розуміє так «краще». Вона лякається, зупиняється. Стресує. Це погіршує ваші стосунки.
✏ Принижувати дитину. Кричати що вона тупа, кончена, дрянь тощо. Саркастично висміювати (діти до певного віку не розуміють сарказм). Це бʼє по самооцінці дитини на багато років вперед.
✏ Висміювати дитину при сторонніх. Розповідати якісь інтимні деталі, якими дитина поділилась з вами і реготати всією компанію в присутності дитини. Розповідати про те що вона робить не так, де потрапляла в складні, болісні ситуації, жалітись на дитину. Це принижує дитину. Ви показуєте що я твій тил, але коли зʼявляються інші я обираю не тебе. Зраджуєте довіру дитини.
✏ Погрожувати віддати дитину в інтернат, виставляти її з речами за двері тощо. Це руйнує привʼязаність. Лякає. Дитина бере провину на себе, відчуває себе поганою. Починає замість розвитку і довіри контролювати свої дії, щоб ви від неї в подальшому не відмовились.
✏ Не зупинятись коли дитина плаче. Цей пункт я взагалі бачу доволі часто. Коли в дитини істерика, вона не справляється, їй боляче та погано, вона страждає а дорослий продовжує на неї кричати і її принижувати, вимагати від неї чогось. Навіть тварини зупиняються коли інші тварині боляче і не добивають її (окрім як заради їжі). Це ламає самооцінку, надає відчуття відчаю, недовіри до світу. Батьки так показують дитині — ми тебе добиваємо, а оскільки світ сприймається як тато і мама, то дитина очікує що всі будуть її добивати і слабкі місця показувати нікому і ніколи не можна. Певно перфекціонізм та високі очікування від себе сюди ж.
✏ Знецінювати біль дитини. Якщо вона плаче – їй боляче, якщо кричить і злиться — чимось фрустрована. І оце «ой та що ти ридаєш через того ведмедика? Годі вже». Цей ведмедик — це все її майно, чи життя зараз. Так дитина вчиться знецінювати свої почуття і свої потреби в майбутньому.
✏ Бити дитину. Бити не можна нікого і ніколи. Це є кримінальним злочином. В цьому пункті дуже багато наслідків. Дитина буде з нелюбові ставитися до свого тіла, не буде відчувати його, буде обирати абьюзивних партнерів в майбутньому. І так «шльопати» — це також бити.
Це те що точно поламає психіку вашим дітям, дещо асимілюється а дещо завдасть травм та болю на все життя. Звісно потім є психотерапевти. Звісно. Але краще того не робити.
Батьки які це роблять регулярно наврядчи читають мій блог, але до мене приходять їх діти. Якщо з вами так вчиняли в дитинстві — то не є нормальним.
І також якщо ваші батьки проходили довготривалу психотерапію – їх поведінка може змінитись по відношенню до ваших дітей. Вони можуть усвідомлювати свої дії та їх наслідки. Якщо ні то апелюватимуть «нас так вчили», «з нами робили те саме і нічо- нормальні виросли». Хочеться сказати як в анекдоті: «А хто вам сказав що ви нормальні?»
І звісно якщо ви не знали. Так от – тепер знаєте.
Завжди можна вибачитись перед дитиною і працювати на налагодження стосунків в майбутньому. Якщо ваші батьки не вибачаються, не пригадують (їх психіка дійсно може витісняти неприйнятне, афекти, зроблене “під алкоголем”) приходьте – я знаю як зробити так, щоб вам стало легше. Щоб ці рани перестали гноїтись та боліти і нарешті стали шрамами.
