У всіх був однаковий старт? Ні. Якщо ваші батьки алкоголіки, наркомани чи ви з неблагонадійної родини – у вас був зовсім інший старт, що б вам не розповідали ваші батьки.
Такі батьки люблять казати: “я тобі дала все”, “я про тебе дбала”, “ми жили точно так, як інші родини в ті часи”. Це відверта брехня і зараз я вам це доведу.
Сьогодні гуляла з донькою на майданчику. Мої дитині 4 роки. Вона жвава, активна, ми ставимось до неї з повагою, заохочуємо розвиватись, я підтримую її помилки, адже саме на помилках ми вчимось.
На майданчику було багато дітей, але серед них вирізнялися двоє з морозивом. Це мені одразу кинулось в очі. На майданчику – і з морозивом. Їх мами о 10 ранку були вже з пивом. Собі пиво, дітям – морозиво. Знайома картина?
Спочатку я подумала що діти з дитячого будинку. Дівчинка була з поголеною головою, худа, великі залякані очі, відсутність окреслених мʼязів на тілі, порівняно з моєю дитиною. Їй було 2 роки. Хлопець був схожий на дівчинку. Йому 4, як і моїй дитині і він дуже погано говорив. На все вказував пальцем і мичав. Я думала це брат та сестра, настільки вони були схожі, але ні. Маргінальні родини кучкуються.
Моя донька помітила тих дітей – саме вони були їй ближчі по віку. Вона бігала по великому дерев’яному мотузковому майданчику і заохочувала піднятись на нього тих дітей.
Мами не дозволяли дітям залізати на сходи, лазалки, гірку. Можна було їсти морозиво і гуляти по камінню по території майданчику. Це все. Як тільки діти виявляли бажання залізти на гірку одна з мам командним голосом, який мені нагадував команди для бійцівських собак рявкала: “ану стій”, “я кому сказала туди не можна”, “не лізь бо ти впадеш”. Іншим дітям можна, а саме їм не можна.
Чим відрізняються маргінальні діти від інших?
▶ Зовнішній вигляд. Зачіски поскубані, неохайні, худі, в брудному одязі, іноді погано пахнуть. Переляканий та насторожений погляд, не такий живий як у інших. Немає вогника в очах. Є сум і покора.
▶ Слухняність. Вони виконують команди батьків. Чують їх «команди», навіть сказані дуже тихим сповненим люті голосом, вихоплюють їх за секунду з поміж інших голосів. Вони постійно максимально налаштовані на вказівки своїх маргінальних батьків. Звичайна вихована в любові дитина може ігнорувати прохання неодноразово, бо їй не світить покарання. Вона захоплюється та досліджує. Маргінальні діти насторожі. В постійній напрузі, тривозі, очікуванні покарання.
Моя дитина не вирізняла їх серед інших, активно зваблювала залізти на гірку підбадьорюючі словами пішли, давай, ти зможеш. Брала за руку і підтримувала. За цим був крик: «Стій. Куди пішов. Ану не лізь вбєшся”.
▶ В них не вірять. Для того щоб дитина вміла чіплятись руками, висіти, лазити по драбинам, треба їй дозволяти чіплятись і лізти куди вона хоче, підстраховувати. Маргіналів дратують їх діти своїм існуванням. Вони на лавці заливаються алкоголем і не зацікавлені в розвитку та підтримці дитини. Вони бажають одного – щоб їх не чіпали і не рухали. Коли я зазначила що ці лазалки підходять для віку дітей мати на підпитку відповіла: “ви не знаєте що це за дитина. Він постійно вдаряється і розбиває собі щось”. Звісно – вона прекрасна мати, дитина – гімно. //сарказм. І ці батьки щиро в то вірять, бо відповідальність – то не їх, їм притаманна інфантильність.
▶ Начеплені ярлики. Він такий. Він хамить мені. Якби зі мною дорослою спілкувалась так – я б припинила взаємодію, а ці діти не можуть піти з дому Вони щодня виживають. Де їм отримати навички комунікації? Вдома. По моделі спілкування батьків з ними. Ця дитина буде “необережна”, “неохайна”, “криворука”, “тупа”, “безнадійна” тощо. Вона то чутиме щодня. Роками.
Якщо дитині з люблячої родини кажуть: “Я не злюсь на тебе, я злюсь на твій вчинок. З котиком треба обережно, лагідно, йому не подобається коли за лапу тягнуть”, – дитині з маргінальної родини кажуть: “Ти погана, бо бʼєш кота, ти жорстока. Що з тебе виросте?”.
▶ Нереалістичні очікування. “Я тобі хамлю, висміюю, зневажаю, бо маю право, а ти ще мале – батька маєш поважати. Зрозумів?” Як дитина може поважати, якщо не знає що таке повага і ніколи не відчувала її в свій бік? Звичайній дитині пояснюють декілька разів, наймають репетитора, цій дитині один раз кажуть а далі – крик, звинувачення, що «дура тупорила не розуміє тригонометрію з першого разу». Їх життя інакше. Зовсім інакше.
▶ Відстороненість оточуючих. На дітей з майданчику так гиркала мама, що я напружувалась. Нормального варіанту погратися з ними не було, бо як тільки моя дитина запрошувала до гри, це виглядало ніби вона підставляла їх, адже їм грати не можна. Та дитина зацікавлювалась, хотіла спробувати щось – її мама одазу голосно та агресивно кричала: “Я сказала не можна. Ти не розумієш?”. За гру їх карають, за взаємодію їх карають, за синці – карають. Складається картинка що їх перестануть карати, якщо до них не наближатись. Так відвалюється коло спілкування. Витримувати таке постійно і бути свідком боляче, нічого за що можна відібрати дітей соц службами не відбувалось. Лише емоційне насилля. Тому оточення таких дітей формується маргінальне.
▶ Затримка в розвитку. В мовленні. Це трапляється часто в маргінальних родинах, адже дітьми не займаються. Просто банально тому. В мами «немає сил з ним говорити». Той хто опікується виснажений і обслуговує. Функціональний. А дитині потрібна емпатія, посмішки, ігри в ку-ку, тактильність, лагідність, обійми. Ще як варіант вживання речовин за вагітності і тоді там зовсім інші наслідки як ФАС (фетальний алкогольний синдром).
Хіба якщо один алкоголік, то таке відбувається? Є ж і інший з батьків – нормальний.
Ні, нажаль. На кожну каструлю знаходиться кришка. Пари формуються саме так. Кожної тварини по парі. Дружина алкоголіка чи наркомана на такому самому рівні емоційного розвитку як і її партнер. Тільки він рятується речовиною, а вона пасивно агресивна, чи гуляє, чи ще щось – має свою особливість. Обовʼязково. Завжди.
Всі приклади в статті наведені з реального життя, як рузульат багаторічної роботи з дорослими, які були тими дітьми. За дозволу клієнтів.
У нас у всіх був різний старт. Важливо розуміти це. Не всі памʼятають своє дитинство. Дитинство в усіх деталях памʼятати неможливо, але залишається на роки присмак відчуття себе поганого, тупого, самотнього, маргінального, відкинутого. Сором. Провина. Приниження. Додатково до цього у спадок отримуємо заперечення реальності батьками маргіналами: «Ми були класними батьками», таке саме як «Я не алкоголік». Але якщо друге ми бачимо і не довіряємо, то вперше ми віримо, бо спогадів не про все є, і бо віримо в «з 15 поверху стрибати не можна – вбєшся».
Віримо і не розуміємо чому ж мені зараз так погано? Чому я не можу побудувати стосунки? Чому чекаю від людей лише поганого? Чому моє життя і досі таке тяжке?
Я знаю як з цього виходити і починати крокувати в щасливе життя. Люди ламають, люди і зцілюють. Приходьте за допомогою.
