Одного дня нам здається — я знайшов його. Ось він, ідеальний партнер для стосунків.
Перший поцілунок, романтика, цукерково-букетний період. А потім, коли гормональне напруження спаде, приходить розуміння, що щось йде не за спланованою схемою.
Все йде не так! Я постійно чекаю на дзвінки, дії, зустрічі.
Можна робити все, що від мене залежить: намагатися, підлаштовуватися, змінювати себе. Гори звернути, аби бути разом…
А обраний партнер залишатиметься у своїй точці розвитку. На іншій орбіті.
І тоді неминуча зустріч із безпорадністю, безсиллям.
Тому що ви на різних етапах розвитку.
У вас різні цілі, несхожі погляди, у кожного окреме життя.
Добре було б зупинитись, подивитися вглиб себе і поставити собі запитання:
Навіщо вибираю такого партнера?
Що я собі доводжу знову та знову?
Що забезпечує мені ця людина?
За ними можуть ховатися безліч неусвідомлених вигод:
✏ Вигода не будувати стосунки. Бо страшно. Вже було боляче і в нові я не піду.
✏ Бажання довести, що можу створити сім’ю. Навіть із ним, навіть поламавши себе. Але я досягну свого. Зможу.
✏ Потреба достукатися до батька, якого бачу у ньому. Вони такі схожі: він і мама у якої на мене ніколи не було часу.
Що ж робити, якщо постійно та сама ситуація, начебто танець на граблях?
1. Зупинитись і зазернути вглиб себе. Відчути. Проаналізувати, що ви отримуєте у цих відносинах: біль та самотність чи радість, підтримку, прийняття?
2. Бути чесним із самим собою.
3. Поговорити із друзями. Дізнатися, як вони бачать ваші стосунки.
4. Звернутися за допомогою до фахівця. І разом пірнути в саму глибину, щоб дізнатися для чого такі події відбуваються зі мною знову і знову.
Приходьте на консультацію.
Та підписуйтесь на мене у фейсбуці.
